Впродовж 1944-1946, 1948, 1951 років із Холмщини, Південного Підляшшя, Надсяння, Західної Бойківщини і Лемківщини польський тоталітарний режим, безперечно в погодженні з своїми кремлівськими зверхниками, депортував на територію УРСР понад 520 тисяч українців – корінних мешканців цих земель. Цей злочин цинічно було названо «евакуацією на добровільних засадах», хоча насправді це була депортація за етнічною ознакою.

На жаль, найвищі органи державної влади України до сьогоднішнього дня не мають політичної волі дати об’єктивну політичну і правову оцінку цим трагічним подіям в новітній історії українського народу.

12 грудня ц.р. в конференц-залі Львівського палацу мистецтв відбулась науково-практична конференція «70-річчя депортації українців із Закерзоння». Було заслухано 6 доповідей, з якими виступили як науковці, так і безпосередні свідки цих подій.

За підсумками науково-практичної конференції її учасники прийняли Звернення до Президента України, Голови Верховної Ради України і Прем’єр-міністра України, повний текст якого подаємо.

Учасники конференції також звернулися до Голови Верховної Ради і народних депутатів України з приводу скасування соціальних пільг учасникам війни, місячний дохід яких в розрахунку на одну особу перевищує 1710 грн. Депортовані українці розцінюють це рішення народних депутатів як таке, що в першу чергу завдало моральних кривд людям похилого віку і просять їх відновити надані учасникам війни соціальні пільги. Текст цього звернення також публікується нижче.

                     Президенту України

                                                        Пану Петру Порошенку

                                                        Голові Верховної Ради України

                                                        Пану Володимиру Гройсману

                                                        Прем’єр-міністру України

                                                        Пану Арсенію Яценюку

                                                       Звернення

учасників науково-практичної конференції

«70-річчя депортації українців із Закерзоння»

         Високоповажаний Пане Президенте України!

Високоповажаний Пане Голово Верховної Ради України!

Високоповажаний Пане Прем’єр-міністре України!

На підставі сумнозвісної угоди «Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР», підписаної 9 вересня 1944 року в Любліні головою Раднаркому УРСР М. Хрущовим і головою маріонеткового Польського комітету національного визволення (ПКНВ) Е. Осубкою–Моравським, від середини жовтня 1944 року до серпня 1946 року із Закерзоння (Лемківщина, Західна Бойківщина, Надсяння, Холмщина, Південне Підляшшя) за офіційними даними на територію УРСР було примусово переселено понад 482 тисячі українців.

Ця глумлива навіть за назвою «евакуація на добровільних засадах» «стимулювалася» повсюдною ліквідацією українського громадського життя, українського шкільництва, непосильними обов’язковими здачами сільськогосподарської продукції, податками, репресіями, масовими вбивствами українців (Сагринь, Бересть, Ласків, Шиховичі, Турковичі, Верховини, Павлокома, Пискоровичі, Малковичі, Гораєць, Березка, Бахів, Завадка Морохівська, Терка, …).

Починаючи з вересня 1945 року, примусове виселення українців безпосередньо проводили три спеціально підготовлені дивізії польського війська. Тобто, не тільки фактично, а й де-юре виселення українців було депортацією за етнічною ознакою.

Виселення українців з окремих територій тодішньої Дрогобицької області внаслідок змін радянсько-польського кордону у 1948 і 1951 роках також були примусовими.

Польський комуністичний режим, прагнучи збудувати моноетнічну державу і остаточно «розв’язати українську проблему в Польщі» в 1947 році провів брутальну депортацію, відому як акція «Вісла», майже 150 тисяч решток українського населення Закерзоння на північно-західні землі повоєнної Польщі.

В усі роки свого панування польський тоталітарний режим цілеспрямовано нищив матеріальні сліди (церкви, цвинтарі, місця національної пам’яті та культурної спадщини) багатовікової української присутності на цих землях.

Примусовий характер перелічених виселень українців однозначно підтверджують українські науковці, досліджуючи архівні документи, свідчення та спогади учасників цих трагічних подій.

Не забуваючи про наш обов’язок гідно вшановувати пам’ять тисяч невинно убієнних українців, ми сповідуємо християнську засаду «Пробачаємо і просимо прощення» за кривди, яких зазнали у ці роки як беззахисні українці, так і поляки.

Ми цінуємо високий позитивний рівень сучасних українсько-польських міждержавних відносин.

Ми щиро вдячні найвищому державному керівництву Республіки Польща, як і усім полякам, які підтримують нашу боротьбу за територіальну цілісність України та наші прагнення увійти до сім’ї демократичних країн світу.

Конституційний Трибунал Республіки Польща 19 грудня 2002 року визнав, а Європейський суд з прав людини 22.06.2004 року підтвердив, що угода від 9 вересня 1944 року «Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР» не мала жодних правових підстав для її підписання, а дії, пов’язані з її виконанням, були незаконними.

Однак трагічні події 40-х років минулого століття у новітній історії українців Холмщини, Південного Підляшшя, Надсяння, Західної Бойківщини, Лемківщини чекають на їх об’єктивну політичну і правову оцінку з боку найвищих органів державної влади України

Заради торжества історичної справедливості ми звертаємося до Вас з проханням нарешті на найвищому державному рівні:

1. Визнати примусове виселення у 1944-1946, 1948, 1951 роках понад 520 тисяч українців з наших прабатьківських західних земель депортацією за етнічною ознакою.
2. Надати примусово виселеним у 1944-1946, 1948, 1951 роках українцям з сучасної південно-східної Польщі на територію УРСР статус депортованих за етнічною ознакою.

Позитивне вирішення вищеназваних питань, на наше глибоке

переконання, є виключно внутрішньою українською справою і реально не може внести жодних ускладнень в українсько-польські взаємини.

З прикрістю відзначаємо, що розгляд цих питань на найвищому державному рівні України бере свій початок ще у далекому 1999 році.

З нагоди 60-ої річниці депортації українців із Закерзоння до УРСР Президент України Віктор Ющенко видав Указ № 1330/2005 «Про заходи у зв’язку з 60-ю річницею примусового виселення етнічних українців з території Польщі», окремі важливі доручення якого, на превеликий жаль, не виконані до сьогоднішнього дня.

Ми очікуємо, що 70-ті роковини трагедії українців Закерзоння все-таки будуть гідно відзначені на найвищому державному рівні.

За дорученням учасників конференції:

Голова Об’єднання «Закерзоння»,

голова Львівського регіонального

суспільно-культурного товариства

«Надсяння»                                                        Володимир Середа

Голова Львівського обласного

суспільно-культурного товариства

«Холмщина»                                                       Ірина   Гринь

Голова Львівської обласної організації

Всеукраїнського товариства

«Лемківщина»                                                    Степан Майкович

Голова Львівського обласного

суспільно-культурного товариства

«Любачівщина»                                              Богдан Парадовський

Голова Львівського суспільно-

культурного товариства «Устріки»                     Віктор Козоглодюк

м. Львів , 12 грудня 2015 р.